PDGFRA

Категорія «мієлоїдні/лімфоїдні новоутворення з еозинофілією та перебудовою PDGFRA, PDGFRB або FGFR1, або з PCM1/JAK2» переглянута в 4-му виданні класифікації ВООЗ, де визначає три окремі групи з перебудовами в PDGFRA, PDGFRB або FGFR1 та тимчасову одиницю з перебудовою PCM1/JAK2.

Клінічні прояви в цій категорії численні та неоднорідні, включаючи мієлопроліферативні новоутворення, мієлодиспластичні синдроми, а також de novo або вторинний змішаний фенотип гострої лейкемії та лімфоми. Новоутворення з еозинофілією пов’язані з порушеннями регуляції тирозинкіназ, зазвичай в результаті злиття генів. Дуже важливо ідентифікувати задіяні гени, оскільки аберантні тирозинкінази реагують з різною чутливістю на відповідні інгібітори.

Пацієнти з перебудовами PDGFRA та PDGFRB реагують на іматиніб, тоді як з захворюваннями, пов’язаними з FGFR1, не реагують. Транслокації PDGFRA зазвичай пов’язані з хронічною еозинофільною лейкемією (ХЕЛ). Найчастішою аберацією, пов’язаною з PDGFRA, є інтерстиціальна делеція гена CHIC2 з точками розриву в генах FIP1L1 та PDGFRA. Делеція фрагмента розміром близько 800 кб призводить до утворення гена злиття FIP1L1-PDGFRA, конститутивно активованої тирозинкінази, яка трансформує гемопоетичні клітини. При FISH-дослідженнях виявлення делеції CHIC2 на 4q12 є сурогатом для прямого виявлення гена злиття FIP1L1-PDGFRA. Відомі транслокації з іншими генами-партнерами, що призводять до аберантної тирозинкіназної активності. Участь PDGFRA можна виявити за допомогою стратегій розриву за допомогою FISH.